Два обличчя вчорашнього сьогодення

музика та виконання Юрія Вострова:
https://youtu.be/71nLDGdpAE8

Коли стикаємось з минулим
і з болем дивимось туди -
ми тихо кажем, щоб не чули:
Любив.... Люблю…  І - назавжди...

І на душі світліше наче…
Але ж не легше, ось біда…
Що нам лишається, як плаче
душа в жалю немолода?

Одна горілка, як вода…

Як  дійде, що ми безуспішно
кудись спішили  навмання,
Трамвай Бажань заглух невтішно
на тій зупинці «Незнання»...

...і розуміємо неспішно,
що час - пісок,  жага – вода…
- ми прошепочімо: Так, грішні!
Вчора… Сьогодні… Всі года…

І додамо: ...про щось шкода...

І на душі світліше наче…
Але ж не легше, ось біда…
Що нам лишається, як плаче
душа в жалю немолода?

Одна горілка, як вода…

І розуміємо, що в світі
у Зла з Добром, куди не глянь,
завжди і всюди, в кожній миті
тонка і витончена грань…

Та грань ту - не переступили…

Хоча за те, що ми любили
була не раз безбожна дань…