Що тобі до моєї печалі?
Вільний ти, як розкрилений птах.
До моїх ти обійми не причалив,
Подих мій не відчув на вустах.
Не твоєю любов'ю зігріті
Мої довгії ночі і дні.
Знаю, гріх напівсерця прожити,
Хай Господь вже прощає мені.
Не вдивляйся в зажурені очі,
Все одно не відчуєш жаги,
Що безсонням тече в повінь ночі,
Бо міцніють розлук береги.
Та нема в тім твоєї провини,
Бути порізно випало нам.
Я ж, ніколи його не покину...
І нікому тебе не віддам.
Що тобi до моiх печалей...
© Copyright: Валентина Осипенко, 2023
Свидетельство о публикации №123043003191
Свидетельство о публикации №123043003191
Рецензии