А дощ іде, іде і не перестає,
Він сон несе, та скільки можна спати?
Десь загубилося і сонечко моє,
Колись вернеться, треба почекати!
Ось я і жду під звук цього дощу
Холодного, зовсім не весняного,
Зігрітися б... Поїсти чи борщу?
То побажаю я собі смачного!
Не буду їсти, пізно вже, авжеж,
Зігріюся я скляночкою чаю,
Ну де ти, милий, що ти не ідеш?
Я зовсім тут одненька з'одичаю!
Не дочекаюся, я чую, сон іде,
Повіки закриваются від тяги...
Дощ, як з відра, все йде собі і йде,
Вже сонна я, немає вже наснаги!
Засну скоренько і побачу світ
Той неземний, небесний, незрівняний,
Все мрію, хоч мені немало літ...
Дай, Господи, мені ще не зів'януть!
30.04.2023.
Пiд звук дощу
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2023
Свидетельство о публикации №123043001485
Свидетельство о публикации №123043001485
Рецензии