Кому віддати слова мої ніжні -
Щирі, душевні, найголовніші?
Я переповнена ними тепер,
Але і захват, і намір - помер.
Як мені, Боже, думки поміняти?
Як мені в болях не панікувати? -
Падають сльози на мокрий брук.
Кличе непотріб узнову крук.
Мій Боже! Хай згинуть усі завади -
Хай біль ніякий не матиме влади!
Дайте хоча б один мені шанс,
Дайте послухать давній романс.
Дайте вже спокій мені й рівновагу,
На сірий цей світ не звертать увагу.
Давно ані скарг, ані образ -
Лікуйте стигми...без зайвих фраз!
Кому?
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123042902998
Свидетельство о публикации №123042902998
Рецензии
О покое и равновесии приходится мечтать!
Вадим Константинов 2 30.04.2023 16:07 • Заявить о нарушении
Вадим Константинов 2 30.04.2023 16:07 • Заявить о нарушении
Так, Вадиме, наш світ - дуальний! І частенько негатив - переважує позитив! Тому мужніймо і сподіваємося на краще! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 01.05.2023 20:07 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 01.05.2023 20:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.