Я вже не хочу про лихо згадувати -
Не маю на те ні сил, ні спокою -
Воно стоїть у бутті загатою
І гідрою давить мене стоокою.
Я вже не хочу ні зустрічей з лицями -
Кудись спливло бажання туманами.
І тліє в мені любов з таємницями -
Із болями, віршами , стрімкими оманами.
Я вже не живу премудрістю вічною -
Мова стає дедалі гіркішою...
Я десь застрягла між травнем та січнями -
Саме отак - я не перебільшую.
Але чому? Всім давно все пробачено?
Як серце й душу зробити терплячими?
на фото - автор у Звіринецькому монастирі м. Києва
Я вже не хочу
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123042806417
Свидетельство о публикации №123042806417
Рецензии
Так, дорогий Вадиме, прощене та незабутнє. Тому деколи і дещо викладаю в прозових мініатюрах. І вчуся молитися і за ворогів! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 01.05.2023 19:59 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 01.05.2023 19:59 Заявить о нарушении