сонет
Біжу по лезу двох Світів,
та маску з Істини зриваю…
Створивши Світ птахами слів,
я в муках знову воскресаю...
Навіщо кожен вечір так
зі мною, Боже, догораєш?
Той хрест Поета, наче гак…
Ти, як ніхто, про це все знаєш…
Пливе думок за обрій рій…
Себе суджу суворо, може…
Став сенс життя мого простий…
Земним не звабити вже, схоже...
Харчуюсь з рук дрібками мрій…
Мені так мало треба, Боже!
Крик Чайки Джонатана
© Copyright: Юджин Папуша, 2023
Свидетельство о публикации №123042804898
Свидетельство о публикации №123042804898
Рецензии