А. Л. Сумелиди. Провинциальная Россия. Рус. Бел
слышны удары топора,
здесь из колодца воду носят -
и в зной, и в зимние ветра.
Неторопливо, даже - сонно
здесь дней течёт круговорот,
и мелодичным перезвоном
от церковушек звук плывёт.
Никто высоток здесь не сыщет,
зато обычный сельский дом
резьбой затейливою вышит -
поэму хоть пиши о нём.
Здесь придорожные канавы
густым бурьяном поросли;
добрее здесь и чище нравы -
быть может, травы их спасли.
Здесь быт извечно не устроен,
во всём какая-то печаль,
но это - истинно родное,
расстаться с чем надолго жаль.
Пусть говорят: "периферия!"
кому здесь нечем дорожить -
провинциальная Россия
жила,
жива
и будет жить!
***
Правінцыйная Расія
Тут як і раней, шчэ травы косяць,
удары чутныя сякеры,
тут са студні ваду носяць -
і ў спёку, і зімовае пары.
Марудліва, нават - сонна
тут дзён цячэ кругазварот,
і меладычным перазвонам
гук ад царквы плыве з нагод.
Тут гмахаў ты не адшукаеш,
затое звычайная сельская хата
разьбой вычварнаю ты маеш -
паэму хоць пішы пра яе.
Тут прыдарожныя канавы
густым быльнікам параслі;
дабрэй тут і чысцей норавы -
быць можа, трава іх выратавалі.
Тут побыт адвечна не ўладкованы,
ва ўсім нейкі смутак, ці бяда
але гэта - праўдзіва роднае,
растацца з чым надоўга шкада.
Хай кажуць: "перыферыя!"
каму тут няма чым шанаваць -
правінцыйная Расія
жыла,
жывая
і будзе жыць!
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123042801531