А щодо мене - добре все, як є.
Живу, приблуда у своїй місцИні,
ношу, мов Божий знак, ножі у спИні,
радію, коли сонечко встає.
Молюся Богу і прошу весни
для кожного, хто є на світі білім,
діждатись аби яблука поспіли,
не впасти під ударами війни.
Про десятину згадую щодня,
бо найдорожчих в Небо відпустила
і в чорну прірву падала безсило,
і то була нечУвана платнЯ.
Та Бог зберіг, ще й дав ковток тепла.
Тож я радію, наче й не вмирала.
Тепер для щастя треба зовсім мало,-
аби Любов в будиночку жила.
Зовсiм мало
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123042603994
Свидетельство о публикации №123042603994
Рецензии