Да сваiх

Еду на Бацаўшчыну, еду ў вёску.
Там нарадзілася, там жа прайшло
Шпарка дзяцінства, паставіла коску,
Мінску-сталіцы перадало,
Як эстафету, юнацтва і сталасть.
Тут мая праца, сям’я і мой дом.
Рабаўніком хутка з’явіцца старасць -
Згорбіцца постаць, як хата на злом.
Покуль хапае шчэ сіл на дарогу,
Еду на Бацькаўшчыну, да сваіх:
Кветкі пакласці, падзякаваць Богу,
Што яшчэ госцяй эаходжу да іх.
Бацку ды маці зірну проста ў вочы.
Думкі ўсё ціснуць, і ціснуць слязу:
Некалі мушу зямны шлях свой скончыць -
Дык гаспадыняй сюды прывязуць...


Рецензии
Когда же путь земной окончится,
Сюда хозяйкой привезут...

Я верно перевела?
Грустно - но такова жизнь.

Вера! Оптимизма тебе и успехов, и удач!

Надежда Ковальская   06.02.2025 17:55     Заявить о нарушении
Предельно верный перевод.
У лет стремительный полёт.
Тут хоть грусти -
Хоть вовсе не грусти,
Но есть начало и конец пути.


Вера Михно   06.02.2025 23:14   Заявить о нарушении