Из Роберта Херрика. Самому себе. Рус. Бел
Но вокруг любви своей
Извиваюсь я, как змей.
Не ледышка я, поверь.
Жажду так прильнуть к бедру,
Что от счастья вдруг умру
И воскресну, коль потом
Оплеухи грянет гром
Или поцелуя звон.
Возраст – дым: ведь я влюблён!
Перевёл Ян Таировский
***
З Роберта Херрыка. Самому сабе
Быў я малады – стары зараз,
Але вакол любві сваёй
Выгінаюся я, як змей.
Не лядзяк я, павер, а джаз
Жадаю прытуліцца да сцягна,
Што ад шчасця раптам памру
І ўваскрэсну, калі потым
Аплявухі грымне гром нязнаны
Ці пацалунку звон.
Узрост – дым: бо я закаханы!
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123042302336