Батько Махно. Часть 1

Командир, кавалерист,
Знаменитий анархіст,
Партизанський керівник
І селянський бунтівник.

У часи великих змін
Ріс і гартувався він,
З революційного горнила
Його епоха породила.

Устим Кармелюк ХХ сторіччя,
Джессі Джеймс і Робін Гуд,
Нащадок гордого мисливця,
Романтик степових доріг.

Він був безбатченко з дитинства,
З юнацтва на панів робив,
Він бачив класовість суспільства, –
Її він дуже не любив.

З'явилася в Гуляй-Полі
“Спілка бідних хліборобів”,
Нестор бачить свою долю
В боротьбі селян за волю.

Фараонів, феодалів,
Колоністів і дворян
З України виганяли
Ці нащадки гайдамак.

Анархісти-комуністи
Беруть Нестора в ряди,
Він – ідейник безкорисний,
Завзятий і молодий.

Він пограбував крамницю,
Сто карбованців узяв,
І потрапив до дільниці,
Стрілянину бо здійняв.

Дав за Нестора заставу
Його дядько-бригадир, –
Нестор на заводі славу
Працелюба заробив.

Він виходить із в'язниці
Й продовжує боротьбу,
Але влада і поліція
Вистежила цю юрбу.

На зупинці залізничній
Влаштували на Махна
Засідку, та з електрички
Вийшов лідер Вальдемар.

Це була велика риба,
Та й Махно значний щупак,
Полісмени говорили:
“Арештуємо?” – “Ще б пак!”

Катеринославський пристав
“Спілку бідних” зачинив,
Але постріл анархіста
Йому віку вкоротив.

Та Махно про це дізнався
Вже за гратами тюрми,
Розгляд справи розпочався,
Він тривав чотири дні.

Для Махна суворий вирок:
Шибениця. Ось і все?
Емвеесівець Столипін
Розпорядження дає:

Замінити на довічне, –
Подаруйте юнаку!
І Махно на електричці
Їде вперше у Москву.

Він у камері Бутирки
Спав на нарах, як усі,
Застудив легені й нирку,
Коли в карцері сидів.

Він читає, пише вірші,
І полеміку веде
З Аршиновим - анархістом,
І амністії він жде.

Революція Лютнева
Амністує політв’язнів,
Голі, змучені дерева
Їх зустріли неприязно.

У Москві Махно нудьгує,
Тиснява гранітних площ
Щось його не інтригує,
Так, як український борщ.

В Україну повернувся
По розлуці її син,
В Гуляй-Полі відгукнувся
Дзвін революційних змін.

У селі Центральна Рада
Утворила Комітет,
Та Махно – він сам тут влада,
Сам собі авторитет.

Він працює на заводі,
Очолює профсоюз, –
Не відкладує на потім
Свою місію Том Круз.

Із колишніх анархістів,
Викинутих за борт,
І таких авантюристів,
Як з «Собору» дід Ягор,

Український Че Гевара
“Чорну гвардію” створив,
Їх війна загартувала,
І тепер вони свій гнів

Обернули на еліту –
Феодалів, буржуїв;
Селянин робив все літо,
Щоб поміщик їжу їв.

Восени жовтіє листя,
Дожинають врожаї,
І на танку опинився
Лідер антибуржуїв:

“Пролетарії, єднаймось!
Заводи – робітникам!
Скасуймо приватну власність!
Землю – людям, владу — нам!”

Ленін, Гітлер, – їхній коник –
Це ораторський талант,
Кажуть, влада – це наркотик,
Це коньяк і сервелат.

Никифорова Марія
Проводила інструктаж:
“Анархія – наша мрія,
Наша мати, отче наш!

Будь-який експлуататор
Соціалістичного труда –
Наш ворог. Ми демократи!
Чесна праця – ось мета!”

Анархісти привітали
Жовтневий переворот,
Революція триває,
Селянин зорав город.

В Києві Центральна Рада
Зве на поміч Бундестаг
Проти Радянської влади,
Бо не впорається так.

Інтервенти-колоністи
Припхались у наш город;
Всі вони хотіли, звісно,
Обікрасти наш народ…

Недалеко Гуляй-Поля
Був радянський генерал,
І Махно покликав гостя,
Влаштував йому парад.

Розповів про доля в’язня,
Про класову боротьбу;
“Ті дворяни, хай їм трясця,
Я їх кину у тюрму!”

Уражений Беленкевич –
Керівник радянських військ
Дав Махну гвинтівок безліч,
Куль, гармат – за могорич.

Але час був не на користь,
В оточенні ворогів
Довго Нестор не знаходивсь,
До Росії виїздив.

Він, мандруючи Поволжям,
Їде потім у Москву,
Німці встановили знов же
Владу в Києві нову.

У Москві Махна обурив
Лютий антианархізм,
Він вина собі напурив
В грілку, і ходив дививсь.

Побувавши на прийомі
У Володимира Ілліча,
Нестор у його особі
Бачить мудрого вождя,

Та водночас розуміє
Його класовий підхід,
Для вождя селянські мрії
Про свободу – пустоцвіт.

Ленін – електрифікатор,
Прокладач нових доріг,
Він індустріалізатор,
Прочитав багато книг.

Для радянського генштабу
Селяни – це пішаки,
Ними знехтують безжально
Для досягнення мети…

В Україні розпочався
Рух за волю й народовладдя
Пригніченого селянства
Проти німців-окупантів.

Нестор з паспортом підробним
Знову в рідному селі,
Рідні жердки і голоблі,
Рідні люди – всі свої!

Він очолює повстання,
І гущавина подій
Його манить, як остання
Мрія здійснення надій.

Анархісти скоюють
Замахи на панів,
Конфіскують їхніх коней,
Зброю для потреб сільських.

В маєтку одного арійця
Нестор у дворі знайшов
Бричку. Вище ж – на горищі –
Кулемет (“Ого! Ти шо!”)

Його ставлять на ту бричку,
І Махно у неї сів,
І, зробивши перекличку,
До Дніпра загін повів.

Рейд сімдесятикілометровий
З вершниками сімома –
Нестор був у себе вдома
Й ніби грався жартома.

Напади, пограбування –
Це була для нього гра,
А вугіллям для повстання
Злоба до панів була.

Його правою рукою
Був звичайно Федір Щусь,
Як Шевченко із Ребровим,
Як Абазін і Самусь.

Кожин, Марченко, Петренко -
Це махновців авангард,
Праворуч від Махна - Каретник,
Сидір Лютий - бодіґард.

Учинив сто з гаком рейдів
Гуляйпільський Ескобар,
Він дивився в вічі смерті
Й навіжено реготав.

Німці їдуть з України
І радянський інтерес
До родючої долини
Виростає до небес.

Директорія Петлюри
Дає “Батькові” Махну
Зброю, щоб у поле люди
Йшли гуляти на війну.

Цей альянс був тимчасовий,
Нестор вигоду шукав,
І з Компартією знову
Перехресно домовлявсь.

Коли дві великі сили
Й перевага нетривка,
Третя сила буде ніби
Матадор на два бика.

І Махно бере ганчірку
Червону і двох биків
Він, танцюючи чечітку,
За кільце у носі вів.

Наш Махно постійно вчиться,
Він стріляє із гармат,
Револьвера та рушниці
Швидко, влучно – як пірат.

Реагуючи на настрій
Селянства й робітників,
Він стає на боці “красних”
Проти “білих” буржуїв.

Його армія зростає,
Його успіхи значні,
І столиця його знає,
Й він легенда у селі.

Та на з’їзді депутатів
Робітничих в Гуляй-Полі
Пролунали у сільраді
Перші скарги на “червоних”.

Трудовий нарід стомився
Від партійного ярма;
З одного ярма звільнився –
Ось вам друге. Ще й війна!

Головна мета селянства –
Це свобода і земля,
Це коли немає рабства
Й експлуатації нема.

Демонструючи терпимість,
Батько, наче генерал,
Попри багатопартійність,
Армією керував.

Преса націоналістів
Звинувачує Махна
В комунізмі, бандитизмі,
Марнуванні сил села.

А військове керівництво
Партії більшовиків
Критикує за шкідництво
Гуляйпільських козаків.

Та Махно уникнув кари,
Бо червоні з Колчаком
Десь на сході воювали,
Південь не належав їм.

А на зборах в Гуляй-Полі
Люди знову недовольні:
Хліб вивозить з сіл до міст
Понадміру комуніст.

В Гуляй-Поле приїздив
Овсієнко-командир,
Переконував Махна,
Що “червоні” – це сім’я.

Про підозру говорив
Щодо з “білими” зв’язків,
Та Махно його запевнив,
Що підозри ці даремні.

Показав, яка взірцева
У селі комуна:
У родючих чорноземах
Картопля й цибуля,

На чудових пасовиськах
Коні та корови,
А на нивах золотистих
Женці чорноброві.

“Я є ревний комуніст,
В комунізмі весь наш зміст!”
Овсієнку руку стис,
Той в Москву відправив лист:

“Є в Махна потенціал,
Він селянство згуртував,
Гуляй-Поле – це клондайк,
Це комуністичний рай!”