Буває - хочеться його побачити,
Буває - хочеться навік прибити.
Я, мов якесь невизначене значення,
А він, як відповідь, у цій молитві.
Та наодинці щось не дуже радісно,
А, особливо, ввечері - так сумно,
Це місто засинає, всі ми нарізно,
Але в думках чекаєм порятунку.
І все, що сталося, як та мелодія,
І, наче б то, ніяк, але наспівуєш.
Я так сумую за тобою, сонечко!
Але нізащо не зізнаюсь...
Все висміюю!
Буває - хочеться його побачити,
Буває - хочеться навік прибити...
Та найчастіше - вигнати і плакати,
Шукаючи чим алкоголь запити.
Та не навік, не назавжди, не зовсім,
А найцінніше в нас - це сьогодення.
Я, мов якась затемнена безодня,
А він, як світло у мою буденність.
20.04.2023
© Inna Омут, 2023
Невизначене значення
© Copyright: Инна Омут, 2023
Свидетельство о публикации №123042005667
Свидетельство о публикации №123042005667
Рецензии