Из раннего. Пять стихов 1989-1990

1
Доцветают сирени в садах,
Посклонялись тюльпаны на стеблях.
В увядающих красных цветках
Отзеркалились росы от неба.
Воробьишки собралися в грай,
С ветки на ветку перелетают.
Ходит с ветром в руке юный май,
На зелёной сопилке играет.

2
По ночному хрусталю реки
Мелодично отстучат копыта, -
И овражки утром глубоки
Ты увидишь, что во льду пробиты.
Камушки во скованной волне,
Проблески, зелёные ступени:
Ночью пробежались по реке
Маленькие звёздные олени.

3
Льдистый домик на плавучей льдине,
Льдина - в Ледовитом океане.
Ледоцветы тонко-лебедино
На крыльце синеются в тумане.
Всё зеркально-чисто в белой келье,
Там висят невиданные платья.
Мне б хотелось это ожерелье,
Только не смогу его достать я.

4
Голоса под соборными крышами
Осторожно ночами блуждают.
Полетать им хотелося выше бы,
Но на волю стена не пускает.
Смех и плач, песни и вздохи
Под готическим сводом понуры.
Звук органный наполнил воздух,
Словно шепчут молитвы скульптуры.

5
Всходит полумесяц над лесами,
Освещает сосны светом синим.
И блестит друидский старый камень
В тех лучей туманной паутине.
Синий лев меж соснами блуждает,
Как у льва пылают грозно очи!
Словно он добычи ожидает,
И о камень остры когти точит.
А на камне - будто с неба пав -
Тонкий серп среди нажатых трав.

Авторский перевод с украинского сделан 19.04.2023

Оригиналы

1
Доцвітає бузок по садках,
Посхилялись тюльпани на стеблах.
У зів’ялих червоних квітках
Оддзеркалились роси від неба.
Тріпотять під дощем горобці,
Зграйка сіра шугнула на гілку.
Ходить травень із вітром в руці,
Грає травень в зелену сопілку.

2
По дзвінкому кришталю ріки
Мелодійно стукають копита.
Вранці звивисті і довгі рівчаки
Ти побачиш, у льоду пробиті.
В скутій хвилі зблиснуть камінці
Де-не-де, мов промені зелені.
Придивись: вночі по цій ріці
Йшли маленькі зоряні олені.

3
Крижана хатинка на крижині,
А крижина – в Льодовитім океані.
Квіти сині, тонко-лебедині
Маряться на стрісі у тумані.
У хатинці все дзеркально чисте,
Дивні тут висять прозорі шати.
Я б взяла собі оце намисто,
Та не знаю, як його дістати.

4
Голоси під склепінням собору
Несміливо ночами блукають.
Їм злетіти б до неба, угору – 
Так стіна навісна не пускає.
Сміх і плач, пісні і зітхання
У полоні готичних мурів.
І тремтить повітря органно,
Мов шепочуть молитви скульптури.

5
Сходить повен місяць над лісами,
Огортає сосни в шати сині.
І блищить старий друїдський камінь
У непевному промінні-павутинні.
Синій лев між соснами блукає,
Як палають грізно в нього очі!
Мов на здобич жадану чекає,
І об камінь гострі кігті точить.
А на камені – мов щойно з неба впав – 
Серп тонкий серед нажатих трав.

1989-1990