Мне дождь совсем не нужен...
Та квітень плаче цілий день,
Стоїть неначе пізня осінь -
Без барв яскравих, без пісень.
День зранку знову - сизо-сірий -
Де й ділась неба благодать?
Усе живе сховалось в дірах?
Чи то забулось? Чи то сплять?
Дивлюся: сніг впав на дерева -
Закрив всі віти, як плащем?
Та промінь сонця блиснув з неба.
Потрохи. Раз за раз. Іще.
Мій Боже! Як я помилився -
Весна ж царює на землі!
А дощик? Хай мені наснився.
Гей, люба! Посміхнись мені!...
Свидетельство о публикации №123041805806