Сподiвання

 Її голос зривався на крик посеред невідомого міста.
 Відчувала вона небо тих, хто в душі її світлій і чистій.
 Її сонце торкалось думок, її сонце торкалось надії.
 Вангувала вона про любов, про кохання і мир, що у мріях.

 Її вітер був ніжністю, сном, що вона споглядала під ранок.
 Снився їй рідний Харків і дім, снився їй дуже теплий сніданок.
 Вона бачила світ у віршах, у поезії поряд з коханням.
 Там надворі співає день - птах, розквітає весняне бажання.

 Її світ так обіймів жадав, поцілунків, слів теплих на вушко.
 Вона просить в молитві своїй, щоб війна не була більше люта.
 Просить Діву Марію вона про жіноче омріяне щастя.
 В її серці знов світло горить, щоб пішли геть всі біди, ненастя.

 Вона буде молитись за тих, хто назавжди торкнувся до віри.
 Буде дружба, розмова, любов - десь всередині прізвище, ім'я.
 Скільки б днів не було і хвилин - все одно буде зустріч - надія.
 Сподівання сильніше всього, і вони її лагідно гріють.

 18. 04. 2023.