Одиночество

Я осталась одна, в целом мире одна.
Меж людьми, как в пустыне, ходила устало.
Горизонты пустыни замкнула стена,
A за нею мерещились острые скалы.

Что-то виделось там, клекотали орлы,
Высоко в серебре возносились соборы.
Будто храм был на небе, где люди светлы,
Будто звал меня кто-то подняться на горы.

А кто там живёт, и смогу ли дойти,
И как ещё встретят, ведь там всё чужое?
И облаком белым взлетали плоты,
А я оставалася в тёмном покое.

Оставалась одна. И пела одна,
Возлюбила я горные песни извечно.
Но в горах так звучно звенела струна,-
Музыканта хотелось увидеть, конечно.

А кто там играет, что сердце горит,
Что небо горит золотыми лучами?
А кто б и меня мог так петь научить,
Чтоб на песнь отзывалися горы и камни?

А кто меня любит как душу свою?
И как же теперь - остаюсь без ответа?
В одинокой пустыне одна я стою,
Веками стою - oжидаю рассвета.

Авторский перевод с украинского сделан 18.04.2023.

Оригинал:

Я лишилась одна.
В цілім світі одна.
Між людьми ходила немов по пустелі.
А обрій пустелі замкнула стіна,
І за нею марились гострі скелі.
Щось марилось там,
Клекотіли орли,
Висіли висоти як срібні собори,
Щось марилось там,
Ніби люди жили,
Ніби кликав мене хтось піднятись на гори.
А хто там живе,
І чи зможу дійти,
І як ще зустрінуть краї невідомі?
І хмари злітали як білі плоти,
А я лишалась у темному домі.
Я лишалась одна,
І співала одна,
І злюбила пісні і самотність одвіку.
Та в горах так лунко бриніла струна,
Що схотілось мені побачить музику.
А хто там грає, що серце горить,
Що небо горить різнобарвним промінням?
А хто б і мене міг пісень тих навчить,
Що на них озивається навіть каміння?
А хто мене любить як душу свою?
І як же тепер - в самоті до останку?
Одна в цій пустелі самотній стою,
Віки вже стою -
І чекаю світанку.

1995

http://stihi.ru/2009/09/19/2528