Воскрес. І в цьому, все що треба
для серця, вільного від зла.
Ходив між нас. Пішов на небо.
Душа у вбивець замала
для мрій розлюченого Батька.
Йому потрібен світ людей
як перетримка для безхатьків.
Все людство - страчений юдей,
що був звичайним сином Б-га
й шукав любові просто так
на переповнених дорогах,
де всім торгують за п’ятак.
І диво див Метаморфози
лише підтвердило весну,
що чхати хтіла на погрози
і вічну заздрощів війну.
Бо що є ми? - Вівець отара,
що луки вічності шука
для шлунку власного нездари
із апетитом хижака.
А Він… А Він несе цю торбу,
бо сам її колись підняв
і насилив на світу корбу,
щоб ніч відкраїти від дня.
Летять роки. Пройшли сторіччя.
Серця пусті, та Дух не щез.
Він знов цілує ці обличчя
й вітає всіх: «Христос воскрес!»
А я… я тихо йду до храму
й молюсь про янгола з Гори,
що витяг з сну мого уламок
і двох перетворив на три…
На межi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123041600883
Свидетельство о публикации №123041600883
Рецензии