Великдень. Паска. Мир

Мов немовлятко, сонце грає в небі.
Дерева, квіти, листя – все живе.
Ой не стріляйте, хлопчики, не треба:
Нехай іще хтось день переживе!
Нехай розкриє очі квітка вперше,
На міліметри виросте трава.
Не вилетить осколок – той, що в серце,
Що все живе довкола убива.
Заллється треллю пташка в тихім лісі,
Шелесне білка, задзюрчить вода...
У день такий Христос від нас вознісся --
Бо все земне, гріховне відстраждав!
Бо Сам Отець окрилив Сина -- в Вічність,
Підняв по болем торкнутій струні.
Бо Сам, мов сонце, заглядає в вічі:
А ти, вмирущий – за життя чи ні?
А ти -- творить -- чи, може, вбити лізеш?
Собі подібним – добрий а чи злий?
Бо твій земний відпущений відрізок –
Такий миттєвий і такий малий!
Бо не отут живе безсмертне щастя,
Бо ви сліпці -- дитина і старик.
Бо вам усім сторицею воздасться –
За кожний усміх і за кожний крик!
Бо як у злі, недобрий і запеклий,
Когось убити Сатана припер –
Тобі ж страждати і горіти в пеклі –
Отак, як іншим робиш ти тепер!
Спіши Добро творити -- просто людям!
Бо тільки Благо – може до небес.
Хай на землі омитій вічно буде --
Великдень, Паска, Мир. Христос Воскрес!

Ілюстрація -- із Інтернету, дякую авторові.
                16.04.2023