Молчал, а просыпаешься от крика,
сны на рассвете - раны ножевые.
На теле у дряхлеющих сирот./
На теле - сироты былого века.
Сироты мы, и нам потерян счёт./
Сироты все мы, нам и счёта нету.
Большие, малые, мертвы мы иль живые.
А ты, не доучившись у предтеч,
падешь тогда, когда "приходит карта”
и над душою каждый день как меч.
Сегодня пустота от передряг,
а завтра то, о чем не говорят..
Мовчав, а прокидаєшся від крику,
бо сни досвітні – рани ножові.
На тілі – сироти старого віку.
Ми – сироти, і нам немає ліку.
Малі й великі, мертві і живі.
А ти, що не довчився у предтеч,
падеш тоді, коли “прийшла вже карта”
і над душею кожен день як меч.
Сьогодні – порожнеча колотнеч,
а завтра те, що й вимовлять не варто.
Василь Герасимюк род. 1956 Молчал, а просыпаешься
© Copyright: Алёна Агатова, 2023
Свидетельство о публикации №123041600196
Свидетельство о публикации №123041600196
Рецензии