Тарас Федюк род. 1954 возле последней церквушки...

возле последней церквушки попросишь - и осень подаст
что ты попросишь и что она осень подаст и забудет
и молодая коза что виршует – может будет последним из счасть
но не согреет уже если даже и сможет и будет

перебираешь своими словами уста и своими устами места
клетка мала точно старость а старость как море великое
но согласись обожди напиши ей письмо в три листа
и осознаешь
а ты подписал написал и окликнул

выйдешь Андреевским спуском и так и захочется вниз
долго и вниз - это жизнь
и гранит под ногами
голубь взлетает
и падает долу карниз
вместе с травою на нем и античными вместе богами

не завуажишь
считая шаги
и надо разглядывать их
надо протиснуться средь галерей торгашей пусторечья
надо лишь вниз задержаться уволь нету тут дураков
знаем мы кто и какие положит нам руки на плечи

музыку слышно в кофейнях - она весела и нежна
легче идти
и от музыки осень трепещет
хочешь еще разобраться ну ладно - дорога одна:
вниз вдоль извоза
или вверх вдоль извоза кто хочет

ты уж не хочешь -... в небе кружащийся грак
три аметиста медали монет и крестов купоросы...
а внизу ну почти как итог - седовласый босяк
что он возьмет
коль внезапно дойдешь и попросишь?


    біля останньої церкви попросиш - і осінь подасть
    що ти попросиш і що вона осінь подасть і забуде
    і молоденька коза що віршує - можливо останнє зі щасть
    вже не зігріє якщо навіть зможе якщо навіть буде

    перебираєш своїми словами вуста і своїми вустами міста
    клітка маленька як старість а старість як море велика
    тільки погодься спинись напиши їй листа
    і зрозумієшь
    а ти підписав написав і покликав

    вийдешь узвозом андріївським так як і хочеться вниз
    довго і вниз - це життя
    і граніт під ногами
    голуб злітає
    і падає долу карниз
    разом з травою на ньому і грецькими разом богами

    не завуажуеш
    лічені кроки
    і треба дивитись на них
    треба торкатись плечем галерей торгашів порожнечі
    треба униз і спинятись немає дурних
    знаємо хто і які покладе тоді руки на плечі

    музика грає в кав'ярнях - весела і тиха вона
    легше іти
    і від музики осінь тріпоче
    хочешь якщо розібратися добре - дорога одна:
    вниз вздовж узвозу
    уверх вздовж узвозу хто хоче

    ти вже не хочеш - ...у небі кружлюячий грак
    три аметисти медалі монет і хрестів купороси...
    і унизу майже зовсім як підсумок - сивий жебрак
    що він візьме
    якщо раптом дійдеш і попросиш?