Здавалось, що вона - вiдлуння свого коханого

Здавалось, що вона – відлуння
Свого коханого... Коханий
Так жити звик – як бездоганний
Звук, а відлунням – дзвін красуні...

Відлуння не подібне тіні:
Тінь – завжди, а відлуння – зникне.
Та він й вона так жити звикли –
З весняних звуків до осінніх...

А потім, як її не стало
І дзвін відлуння зник востаннє,
Він зник і сам, бо у коханні
Він сам відлунням був нездалим...


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →