Николай Винграновский 1934-2004 Долго же давнело л

Долго же давнело лето давнее,
Там, где не было его –  синела мгла.
Тучка мамалыжная в Молдавию
Рябенькую тучку повела.

Им вослед и жалобно, и волгло
Засмотрелся камень при воде…
Будяки малиновоголово
Думали о снеге, о себе.

Собиралась, или собралась
В дальний путь небесная струя…
С будяками тихо обнялась
Юность земляничная моя.

Добрый день - сказал сегодня вечер,
Точно тень, на даль легло крыло,
Уронила ласточка на плечи
Хлеб и соль, и лето, и тепло…


Довго-довго давнє літо давніло,
Де не йшло — стояла синя мла.
Мамалижна хмара на Молдавію
Ще одну рябеньку повела.

Їм услід і жалібно, й волого
Сів дивитись камінь при воді…
Будяки малиновоголово
Про сніги подумали й собі.

І зібралась, чи збирать-збиралася
У дорогу неба течія…
З будяками тихо привіталася
Малинова молодість моя.

Добрий день — сказав сьогодні вечір,
На далечу налягло крило,
І завдала ластівка на плечі
Хліб і сіль, і літо, і тепло…
1974