Василь Герасимюк род. 1956 Я знал, отчего погибаю
В крикливо-глухие года
я крови чужой ни капли,
как зверь, не слижу никогда.
Когда попрощаюсь я с вами,
облизав пересохнувший рот,
повитыми матерью снами
души моей зло зарастёт.
Я знаю, від чого я гину.
В годину крикливу й глуху
я крові чужої краплину
не злижу, як звір, на снігу.
Коли я прощаюся з вами,
сухі облизавши уста,
сповитими матір'ю снами
душа моя зла зароста.
Свидетельство о публикации №123041403461