Как будто гроздь плодов зелёных на
ветвях, дрожали мы на древе ночи.
Не ключ внизу журчащий - вышина
из-за верхушек ужасала очи.
И бурый зверь пришёл
и воду пил,
и тёрся он о ствол спиной крутою.
Листок пошевельнуться не посмел -
лишь мы, сорвавшись, падали с тобою.
Такое может быть лишь в страшном сне.
Такого и во сне не может быть.
Мы
острые копыта и клыки
замалевали кровью, чтоб забыть.
Мов китиця плодів зелених на
гіллі, тремтіли ми на древі ночі.
Не джерело внизу, а вишина
з-між верхніх віт лякала наші очі.
Прийшов брунатний звір
і воду пив,
о стовбур терся спиною крутою.
Й листок поворухнутися не смів –
лиш ми зірвались: падали з тобою.
Таке буває у страшному сні.
Такого уві сні не може бути.
Ми
гострі ікла й ратиці страшні
замалювали кров'ю, щоб забути.
Василь Герасимюк род. 1956 Как будто гроздь...
© Copyright: Алёна Агатова, 2023
Свидетельство о публикации №123041300400
Свидетельство о публикации №123041300400
Рецензии