Ти кохаєш її за очі
За слов'янську зовнішність титульну
І нічого тут не вдієш -
Шкіра - мов поверхня Нептуну,
Далека й зваблива,
П'янкі світлі очі.
Ось із такою не соромно
Думаєш ти
І думають так мільйони.
Я надсилаю резюме без фото,
Бо мене за слова мають поважати
Дарувати щось за мовчання,
За педантизм Канта,
За барокові рухи
За тяжкі словa
За валентність болю
І стаю блідою мов час
Така собі ксерокопія
Поезія не самодостатня
Чую від людини,
Що недбала до плівок
І має пристрасть до архівів
Але там не мерці
Там долі.
Ти з тією, світлоокою
Робиш що?
Моя душа обростає камерами
Моє серце фортифікується,
Але спогади ще живі
Крізь затемнення
Турбулентність
Та її світлі очі
Я не хочу падати в темряву
Я також вмію висотувати з неба
Купальскі вогні
Моя свідомість
Примхлива й чиста
Став
Дистанційно милий
Галочку.
*2016
За очi
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123041207872
Свидетельство о публикации №123041207872
Рецензии