Н.Бидненко
У страху розминутися з тобою,
Біжу щосили через двадцять літ,
Щоб пам’яті розбурханою кров’ю
Зігріти серце, розтопити лід.
Стрічками вулиць зв’язувало ноги,
Сміялись вікна, річка під мостом...
Я ж, мов на плаху, йшла без застороги,
Шукаючи минулого фантом.
Та час і простір – вперті, незборимі,
Тумани сиві осінь вже снує...
Чуже кохання йде, щасливе, мимо,
А я кричу: "Моє воно, моє!"
***
Со страхом разминуться с тобой,
Бегу изо всех сил через двадцать лет,
Чтоб памяти, взбудораженной кровью
Согреть сердца и растопить в них лёд.
Лентой улиц связывало ноги,
Смеялись окна, речка под мостом...
Я, как на плаху шла без страха,
Искала прошлого фантом.
Но время и пространство - не победимы,
Туманы седые осень уже несёт...
Чужая любовь идёт счастливая мимо,
А я кричу: "Моя она, моя!"
Моя любовь
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2023
Свидетельство о публикации №123041108002
Свидетельство о публикации №123041108002
Рецензии