Тарас Федюк род. 1954 Кот на глине...

Кот на глине.

Очи сини.

Когти горстью в кулаке…
Золотым мешком –

не клином –

улетают воробьи.

Недалёко улетают.
Улетают,

или нет.

Соли клюнуть на лимане,
поваляться на стерне.

Здесь на зоне был Овидий –
зек по прозвищу Назон…
Меж медей, медуз и мидий –
молодой масон

Ясон.

Бунтовщик. Злодей, быть может.
Раб руна и царь погонь.
И темнее

тайной ложи –

между волн

его

“Арго”.

Кто-нибудь ещё, наверно,
умирал иль улетал, –
в берег белый,

в шорох темный

словом втаптывал лета.

Ну, а нам-то все…

К тому же

промеж пальцев –

и дай Бог…

Наш лиман лежит Потопом
с чёрной лодочкой для двух\лодкой на двоих.

Кіт на глині.

Очі сині.

Жменя кігтів у руці…
Золотим мішком –

не клином –

відлітають горобці.

Недалеко. Не останні.
Відлітають,

але ні.

Сіль клювати на лимані,
пил купати на стерні.

Тут на зоні був Овідій –
зек на прізвисько Назон…
Між медей, медуз і мідій –
молодий масон

Ясон.

Заколотник. Злодій, може.
Раб руна і пан погонь.
Темний,

мов таємна ложа, –

поміж хвиль

його

“Арго”.

Хтось іще бував, напевне,
умирав чи відлітав, –
в берег білий,

в шерех темний

тобто втоптував літа.

Ну, а нам це все…

І потім

поміж пальців –

і дай Бог…

Наш лиман лежить Потопом
з чорним човником для двох.