Тарас Федюк род. 1954 Байстрюки гуттенберга...

байстрюки гуттенберга поседевшие братья мои/(со)братья седые мои
соберёмся ещё раз
накупим вина и консервов
оторвёмся от телеэкранов и внуков и нервов -
позабытые но золотые мои соловьи
наша эра минула нас тихо сольют в интернет
нашим почерком будут пугать пацанов в интернатах
ещё пять ну шесть лет и нас всех разнесут по палатам
мы лежать будем в них между старых сестёр и газет
а пока соберёмся чтоб песни бунтарские петь
и глотать свои стопки за незыблемость книги и слова
за незыблемость запаха краски...
приборы столовые
будут ровно стучать и не будет кончаться тот день
в хрестоматиях прозвища наши покойно лежат
своё дело мы сделали
дальше не наша работа
мы гонялись за ветром
и суетны были заботы
мы уходим ухода синеет как губы печать
соберёмся хоть раз
так сухая ложится трава
в тех осенних садах
так в полях собирается жито...
соберёмся хоть раз
как бывало не раз и не два
не попеть и не выпить а так,
хоть немного пожить




байстрюки гутенберга поплічники сиві мої
зберемося ще раз
наберемо вина і консервів
одірвемося від телевізорів внуків і нервів —
українські забуті але золоті солов’ї
наша ера минула нас тихо зіллють в інтернет
нашим почерком будуть лякати дітей в інтернатах
ще п’ять років ну шість і нас всіх рознесуть по палатах
ми лежатимем в них між сестричок старих і газет
а поки що зберемось повстанських співати пісень
і ковтати ковтки за збереження книги і слова
за збереження запаху фарби…
залізо столове
стукотітиме в такт
і не буде кінчатися день
наші прізвища у хрестоматіях тихо лежать
ми зробили своє
далі майже не наша робота
наше ловлення вітру і вічна марноти марнота
наша нашого зникнення синя як губи печать
зберемося ще раз
як збирається мертва трава
у осінніх садах
як у полі збирається жито…
зберемося ще раз
як збирались не раз і не два
не співати не пити а так,
іще трохи пожити