На світанку
Довготерплячі літери часів
Складаються з дрібних миттєвих цяток.
Під сонцем сніг знесилений просів,
Й першострумок живий бере початок.
Дрізд повернувся первістком весни.
За ним лелеки, ластівки нарешті,
І дятлики турботливий дрібний
Пересипають знай собі перестук.
Квітчаються в рожевому вогні,
Качаються на промені тонкому
Оспалі первоцвіти слюдяні
І тиша світанкова невагома…
У споконвічній синій вишині
Чекає сонце на свіданку місяць.
Весь білий світ на нашій стороні,
А чорному – ніде не буде місця.
Важкі слова – з глибин здобута сіль.
Легкі слова – папір зробився сивим.
Рядки біжать босоніж по росі.
Зірки лягають в ряд рясним посівом...
Як благовіст в повітрянім зв'язку,
Дух перемоги сад прийняв на віру,
І воцарилась раптом на даху
Велична й непорушна чапля миру.
На рассвете
© Copyright: Ирина Юрчук, 2023
Свидетельство о публикации №123041003427
Свидетельство о публикации №123041003427
Рецензии
