Леонид Киселёв 1946-1968 Ночь в Харькове

Войлочные тучи, как завеса,
На дома и крыши налегли.
Ночь, и дождь, и улица - над нею
Вдаль вышагивают фонари.

Ночь пугает, словно ночь потопа.
В тёмном небе чёрная хоругвь,
Готика славянская Европы,
Замки Праги, краковская жуть.

В тёмных небесах, как будто в театре,
Появляются из бездны, из глубин
Очертания Карпат и Татры,
Сёла Чехии и Киева холмы.

До восхода в темноте пустынной,
В атомном сиянии зарниц
Молится соседка из отеля
Панна старая из Катовиц.

Охрани солдата, Матерь Божья,
Все ведь кровные, все чьи-нибудь сыны.
От мучений и от пули вражьей,
От ночных кошмаров охрани!

Ніч у Харкові

Хмари повстяні, немов кирея,
На дахи лягли, на димарі.
Ніч, і дощ, і вулиця — над нею
В далечінь простують ліхтарі.

Ніч страшна, як перша ніч потопу.
В темнім небі чорні корогви,
Ґотика слов'янської Європи,
Празькі замки, краківські церкви.

В темнім небі, наче на театрі,
Сунуть із безодні, із глибин
Обриси Карпат, Високі Татри,
Чеські села, київські горби.

І до ранку в темряві, в пустелі,
В атомовім сяйві блискавиць
Молиться сусідка із готелю
Сива католичка з Катовиць.

Борони солдатів, мати божа,
Всі ж бо кревні, всі вони сини.
Від докорів і від куль ворожих,
І вночі від марень борони!
1968