Собаче

Тільки страх і в усьому сумнів:
Світ чужий і холодний такий.
Хто сказав, що собакам не сумно –
Як розбито їхні будки?
Як господар помер чи вигнав,
Може, в відчаї чи в журбі.
Наче лук, світ дугою вигнувсь,
Так і мітить – усе по тобі!
Так, з замашки, ногою в берці –
Скавучатимеш аж до зір!
Наче вцілено прямо в серце –
Хоч ударили по нозі.
«Кобиздох!» і закляття вражі,
Їм собачі сльози – вода.
Замість того, щоб миску каші
Псу худющому, в ребрах, дать.
Не надіється сумноокий
І, забившись в куток, лежить.
Що ж ти, світе, такий жорстокий?
Боже, Боже, як далі жить?

Ілюстрація із Інтернету, дякую авторові.
                08.04.2023


Рецензии
Надежда, стих- прямо поддых..
Жизнь человека и жизнь собаки.. Да впрочем во время войны, какая разница!!! Сердце щемит..
Обнимаю Наташа

Наталья Дмитриева 11   11.04.2023 17:23     Заявить о нарушении
Очень точно ты подметила, Наташа: какая разница! Я тоже уже давно убедилась в этом. А фото собачки этой уже давно было на моей страничке: из её глаз глядит -- моя душа! Такое же настроение и безысходность. Периодически убираю, а потом ставлю снова. Когда все праздники пройдут -- снова поставлю. И такое же выражение у бездомных, бомжей -- кому дома разбили, а таких всё больше. С узлами-пожитками, как черепашки -- что тащат на плечах свои домики. И идти им -- некуда. Благодарю за отзыв, с уважением --

Надежда Еременко   11.04.2023 11:34   Заявить о нарушении