Анатолий Днестровый род. 1974 Тревожные сонеты 4
останется одно - смотреться в воду
мечтами тешиться про твердую породу
где память отпечатает следы
потерянные письма вспоминать
те что пришли из дальнего похода
где страсть лишилась силы и породы
а имена покрылись пылью лет
и вот чахотки свежие следы
и вечный ужас гробовой доски
охриплый кашель и дрожанье рук
и давим мы беспомощные слёзы
стяжать желая милосердья дозы
когда мочой покинет тело Дух
коли згорять між нами всі мости
залишиться дивитися у воду
плекати мрії про тверду породу
де пам’яті вкарбуються сліди
згадаєм непрочитані листи
які надходили з далекого походу
де втратили завзяття силу вроду
а імена сховали порохи
і маємо сухоти свіжі зморшки
і вічний Страх — загроза зверху дошки
прохриплий кашель і тремтіння рук
видавлюєм безпомічності сльози
аби отримать милосердя дози
коли сечею вийшов з тіла Дух
1997
Свидетельство о публикации №123040603466