Звичайний ранок. Сонце ще не бачить
моїх очей. Шепоче океан
про вітер з півдня. Простору екран
марнує час, якого нині стачить
для всіх, хто ще не встиг. Прадавня мрія
збулася. Трохи глючить інтернет.
Слова за мить складаються в сонет,
і всесвіт прози - більше не подія
на цьому святі. Хвилі під бар’єром
стають прямим, як істина, етером,
щоб розбудити серце до дзвінка.
Крокують люди в краплях турмаліну,
а я вкладаюсь зручно на хмарину
і вірю, що то Господа рука.
Полiнезiйський сонет
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123040207872
Свидетельство о публикации №123040207872
Рецензии