Жалкую, що не вмію малювати.
Взяла б оце побільше різних фарб,
Намалювала б неба сині шати,
Весняних квітів мальовничий скарб.
Я б дощ такий рясний намалювала,
Щоб він скоріше змив страшну війну,
Щоб полчища жорстокі і зухвалі
Не зіпсували всю красу земну.
Намалювала б сонце, щоб зігріло
Усіх, хто потерпає від війни,
Щоб мирне поле радісно жовтіло,
Забувся ворог, наче сон сумний.
А ще б зірки… Яскраві, пломенисті…
Щоб щастя всюди сіяв зорепад,
Щоб він засипав всі шляхи тернисті,
Як взимку замітає снігопад.
Ой, скільки б я всього намалювала:
І ліс, і місяць, через річку міст…
Малюнками я всіх би здивувала,
Якби у мене був до цього хист!..
Якби був хист
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123040207614
Свидетельство о публикации №123040207614
Рецензии