Іде дощ,
іде як пише.
Один сьогодні він взірцем,
бо інше зовсім лишнє.
А погляд очі озерцем-
блакитно- сині.
Загляне ніжно так в лице,
зовсім не винний.
Бо весна понад усе,
оком куди не кинуть,
місяць зорі знай пасе,
в неба голубіні.
і парує чорнозем,
зерна жде, як споконвіку,
що посієм, те пожнем,
чи добро, чи лихо...
Чи весняну першоквітку,
бо весна красу несе.
Дощ, скажу так на замітку..
що посieм, те пожнем, чи добро, чи лихо...
© Copyright: Галина Би-Локур, 2023
Свидетельство о публикации №123040207459
Свидетельство о публикации №123040207459
Рецензии