Пролетить весна як день,
чуть поніжить душу літо.
Прозвучить в серцях сюїта-
час зітхання, час надхнень.
Щось забуте, щось відкрито.
Серед осені пісень,
павутини ніжний дотик,
в небі крик диких гусей.
І ще літо, бабине літо,
з чорнобривців цвіту.
Суховію, суховію,
чого поле так марніє,
рано, ще занадто...
І з під стріхи завірюха,
будеш довго її слухать,
будеш вечір колисати,
тонку нитку в плат вязати.
На думки, на мрію,
звідки вітер теплий віє...
і деж поділось літо...
Пролетить весна як день
© Copyright: Галина Би-Локур, 2023
Свидетельство о публикации №123040207320
Свидетельство о публикации №123040207320
Рецензии