Господи, прости мене...

На столі буденне, скромне блюдо,
більше, ніж потрібно, не з'їси.
Піст Великий. В церкві молять люди :
"Господи, помилуй і спаси!"
А затим ідуть поважно й чинно
по домівках, й починають суд :
"В храм прийшла нехрещена людина
і гнівИла весь церковний люд.
Так, як тре' ікон не цілувала,
клала хрест не разом з усімА,
у карнавку положила мало,-
ех, дарма прийшла у храм, дарма."
Бог те слухав й дивувався щиро,
бо скупим тим "нехристем" був Сам.  Він любив, а ЙОго не любили
і не вірили Святим Словам.
В церкву шли, скоріш, для показухи,
хай усі побачать їх діла!
А що Господа ніхто не слухав -
те давно звичайне для села.
***
Господи, прости мене, я грішна,
Храм мені - безкраї Небеса,
цвіт веснЯний молодої вишні,
чорнобривців маминих краса,
клЕкіт лелечИний, незбагненнИй,
сонечка яскраві промінці,
жовто-синє, дороге знамЕно
гілочка вербова у руці...
Господи, прости мене, я грішна...
Дякую за ранок і за ніч...
не лишай опіки душу вічну,
лячно їй із горем віч-на-віч.
І коли скІнчиться шлях життєвий,- 
круговерть зітхань і суєти,
Господи, згадай чарівність Єви,
і тяжкі гріхи її прости.