Вiдьми i вченi

Вони не лякаються власної тіні,
Вони взагалі не бояться нічого,
Як діти малі - і безстрашні, й невинні,
Для себе самі обирають дорогу.

Не знали вони, що не можуть літати -
І стрімко кружляють без крил над горами,
Ніхто не казав їм, як складно співати -
Дзвенять голоси в унісон з солов'ями

Вони не бояться нічого й нікого,
Бо просто не знають, що значить "боятись"
Не знають про війни між чортом і богом,
Ні чорту, ні богові їм не вклонятись.

Не слухають догм і сліпих застережень,
Їх дика свобода назавжди їм вірна.
Не відають правил і нудних обмежень,
Їх творча натура жива й непокірна.

Це ті, кого хтось божевільними кличе,
Хтось заздрить, а хтось намагається вбити,
Лякає усе, що здається незвичним,
Все те, що не можуть вони зрозуміти

Таких на багатті палили віками,
І зараз пронизують злими очима,
То відьми і вчені, чиїми вустами
Вогонь поколінь через вічність несли ми.