Художественный перевод 128

Долг Украине


Знаете ли вы
       украинскую ночь?
Нет,
  вы не знаете украинской ночи!
Здесь
   небо
      от дыма
           становится черно;,
и герб
   звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
       удалью
           и кровью
Запорожская
       бурлила Сечь,
проводов уздой
        смирив Днепровье,
Днепр
    заставят
         на турбины течь.
И Днипро;
     по проволокам-усам
электричеством
         течёт по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!

Мы знаем,
     курит ли,
          пьёт ли Чаплин;
мы знаем
     Италии безрукие руины;
мы знаем,
     как Ду;гласа
           галстух краплен…
А что мы знаем
        о лице Украины?
Знаний груз
      у русского
           тощ —
тем, кто рядом,
        почёта мало.
Знают вот
     украинский борщ,
Знают вот
     украинское сало.
И с культуры
      поснимали пенку:
кроме
   двух
      прославленных Тарасов —
Бульбы
    и известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
          сколько ни старайся.
А если прижмут —
         зардеется розой
и выдвинет
      аргумент новый:
возьмёт и расскажет
          пару курьёзов —
анекдотов
     украинской мовы.
Говорю себе:
      товарищ москаль,
на Украину
      шуток не скаль.
Разучите
     эту мову
          на знамёнах —
                лексиконах алых, —
эта мова
     величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
           час расплаты настав…»
Разве может быть
         затрёпанней
               да тише
слова
   поистасканного
           «Слышишь»?!
Я
 немало слов придумал вам,
взвешивая их,
       одно хочу лишь, —
чтобы стали
      всех
         моих
            стихов слова
полновесными,
        как слово «чуешь».
Трудно
    людей
       в одно истолочь,
собой
   кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
  мы не знаем украинской ночи.

В. Маяковский.
1926 г.

Ніч українську
                чи знаєте ви?
Ні,
    ви не можете знати ці ночі!
Небо від диму –
                чорніше брови.
Зорі герба –
                волошковії очі.
Там,
        де горілкою,
                юною кров'ю
Січ вирувала
                заради мети.
Дротом
               приборкали
                хвилі Дніпров'я:
Змусили
                вир
                на турбіни текти.
І Дніпро–
                по дротових вусах –
Струмом
                вже
                тече по корпусах!
Знаємо:
                палить той Чаплін, чи ні.
Знаємо
                Риму безрукі руїни.
І по якій
                всі краватки ціні –
В Дугласа.
                Знаєм хіба Україну?
Знань вантаж
                в росіян –
                на гріш.
Тим,
         хто поруч,
                пошани мало.
Знають
               борщ український лиш.
Знають
               всі
                українське сало.
І з культури
                верх
                зняли легенько.
Окрім
           двох
                прославлених Тарасів –
Бульби
               та відомого Шевченка,–
Не згадають,
                скільки не старайся.
Також
             попишатись,
                від нудоти,
Висуне
               нового
                аргумента:
Візьме та розкаже
                анекдоти –
Мовою,
               на кшталт інтелігента.
Кажу собі:
                товаришу москаль,
Ти жартів
                на країну цю
                не скаль!
Розучіть
                цю мову
                на штандартах.
Лексиконом гордим і по картах.
Мова і велична,
                і проста.
" Чуєш, розрахунку час
                настав!"
Що ще є
                уживане
                й тихіше
Слова,
             так пошарпаного, " слышишь"?
Суть просту
                в слова свої
                сховав.
Хочу,
          може,
                ти мене відчуєш –
Стали щоб
                усі
                мої
                слова
Повними!
                Такі, як слово
                чуєш...
Вільні ж бо люди!
                Ти –
                не вартовий!
Їх не стовкти
                в одну кучу
                в уроччі!
Ніч українську
                чи знаєте ви?
Ні!
       Українські
                не знаєте
                ночі!
Олена Ющук