Трiйка

Що ж вдивляєшся так на дорогу,
Відійшовши від подруг своїх,
Чи забило сердечко тривогу-
Спалахнула ти й подружок сміх.

І навіщо біжиш ти квапливо
За удалою тройкою зет,…
Бо на тебе, усівшись красиво,
Задивився проїжджий корнет.

Задивитись на тебе не дивно,
Й полюбити тебе файна річ:
В’ється колірна стрічка грайливо
У  твоїх косах чорних, як ніч.

Крізь рум’янець щоки ледь смаглявої
Пробивається легкий пушок,
Чорні брови і очі лукаві є,
Хоча ніби вдають ні про що.

Один погляд такої дикунки,
Повний чар, що запалюють кров,
Розорить будь-кого на дарунки
І закине у серце любов.

Тож, живи і святкуй собі вволю,
Та не знай ні печі, ні боржка;
Та не те тобі впало на долю:
За простого підеш мужика.

Зав’язавши під пахви нагрудник.
Перетягнеш потворно свій стан,
 Буде бити тебе твій паскудник,
 Чоловік вередливий, мов пан.

 Ти від праці тієї марудної
 Відцвітеш, не побачивши цвіт,
 І зануришся в сон безпробудний ти,
 Будеш няньчити й їсти варить.

 Й на обличчі твоєму грайливому,
 Де вирують живі почуття,
 Раптом з’явиться ляк полохливий
 Через чорне й злиденне життя.

 Й поховають у вогку могилу,
 Як пройдеш ти оцей важкий шлях,
 Марно згаслу завчасно, що били,
 І нічим не зігріту в грудях.

 Не дивись у журбі на дорогу,
 І за кіньми слідом не біжи,
 І тужливу у серці тривогу
 Ти скоріш загаси й не тужи.

 Не здогнати скаженої трійки,
 Коні жваві-й весь ценз до копійки
 Та й до другої з сонмом надій
 Мчить стрілою корнет молодий.

Прим. Переклад вірша Некрасова