Iваненко й Богомаз - Iсторiя роду з 16 столiття!

Де «Поле Дике» та бугри,
Іще смарагдові луги,
Там воля…, вільна ця земля,
Надія…, слава козака…

На береги ріки Дінця
З Січі, від самого Дніпра,
Переселилися сюди
Козацькі древні два роди…

Іваненко й Богомаз!
Одні із перших…, у той час,
Будують в полі хутори,
А поряд з ними курені…

«Ізюмський Шлях»…,
Засідки, брід та переправи,
Форти, фортеці, ще й застави!
Осіли тут січовики:
Сотник, сотні…, тисячі!

Іваненки й Богомази
Верхи скачуть степом разом!
Дозор несуть вони вночі,
Бо лізуть тишком із-за яру
Іновірці-вороги!

Розбій вчиняє «татарва»,
Родинам спокою нема!
Треба Рід свій захищати
І відсіч завжди надавати…

Набат лунає вздовж Дінця,
Де монастир…, Свята Гора!
То йдуть у наступ яничари,
А з ними інші бусурмани…

Іваненки й Богомази
Б'ються поруч…, без указу!
Шабля свище й булава,
З пліч злітає голова…

Було заможне їх подвір’я,
Як наставало перемир'я!
Орали землю…, знову разом,
Іваненко з Богомазом…

В Єрусалим ходили…, щоб вклонитись,
До Гробу Господа Христа!
Там вони в сльозах молились,
Щоб Русь свята була жива…

Тисяча шестисотії запеклі всі роки,
Боронять край свій слобожанськії полки,
Бої, бої і знов бої…!
Іван Сірко…, їх батько-отаман,
Для злодіїв мав свій особистий план…

Як «зайці» бігли бусурмани:
Ляхи, турки і татари!
Коли над пагорбом Дінця
Звучало гучно: «За Сірка…»!

Іваненки й Богомази
Рубали ворогів відразу!
Хоча минули вже віки,
В душі нащадки також  -  козаки…

Роди не зникли в небуття,
На Харківщині то поширене ім'я!
Воно там має міцну базу:
Іваненко  -  Богомази!

27 березня, 2023 рік.

      Для довідки:
      Починаючи з 18-го віку, і особливо в 19-тім столітті, а також в першій половині 20-го століття, серед корінного сільського населення Слобожанщини (нині Харківщина) найпоширенішими були два прізвища   -   Іваненко та Богомаз.
Протягом чотирьохсот років два козацькі роди Іваненків та Богомазів багаторазово ріднилися між собою через шлюб. Так дідусь автора  Іваненко Тимофій, що жив у селі Добровілля (стара назва - Сота Козацька станиця) Близнуківського району Харківської області, був одружений із Парасковією Богомаз. Від цього шлюбу у них народилося п'ятеро дітей.

      ІВАН Дмитрович Сірко (1610-1680 рр.) – легендарний козацький полководець 17 століття зі станиці Мерефа на Слобожанщині (нині місто Мерефа у Харківській області). Козак-характерник та національний герой Франції, Кошовий Отаман Війська Запорізького. Він у 244-х битвах з іновірцями не зазнав жодної поразки, а навпаки – здобув безліч блискучих перемог на території сучасної України та в Криму – над Річчю Посполитою, над турками та кримськими татарами. І який на Запорізькому Вічі 20 (двадцять) разів обирався козаками Кошовим Отаманом Війська Запорізької Січі;

      «Дике Поле»  -  це велика територія вздовж ріки Сіверький Донець, яка обезлюділа після так званої татарської навали у 1239-1240 роках на Київську Русь. Зараз це територія Харківської, Донецької та Луганської областей. У південному поході на Русь приймали участь не тільки  монголо-татарські  воїни, але і дружини Великого Новгорода, які очолював  їх князь Ярослав Всеволодович, а також його син Олександр (Невський), та які у березні 1238 року принесли Батию васальну присягу вірності. Тобто вони і їх князівство добровільно увійшли в військовий зговір з татарським полководцем Батиєм проти Київської метрополії (оригінал цього договору зберігається в архівах Міністерства Закордонних Справ Російської Федерації).
Ставши власне єдиними васалами хана Батия з роду Рюриковичів, ці князі-зрадники та їх новгородські, володимиро-суздальські, а потім і московські землі (отже, надалі і їхнє Московське царство) добровільно увійшли до складу імперії Чингізхана, тобто вони і всі ці землі стали частиною Золотої Орди. Тому, невипадково у своїх письмових посланнях правителям східних держав, Московський цар Іван Грозний іменував себе ханом, причому він обов'язково вказував, що він по крові є чингізід, нехай і на половину.


     Пётр или Петрик Иваненко (укр. Петро Іваненко) — малороссийский запорожский казак, получивший от Османской империи (Турции) земли и гетманские бразды правления в Едисанской орде под протекцией крымских ханов, известной историкам как «Ханская Украина».
Настоящее имя Петрика было Пётр Иванович, а  Петрик было его прозвище, то есть уменьшительное от имени Пётр. Он был родственником генерального писаря Кочубея и был женат на его племяннице. В январе 1696 года по утверждению историка Костомарова его якобы убил казак Вечорка.

БИОГРАФИЯ:

Место рождения неизвестно. Предположительно, Петрик родился на Полтавщине (уроженец Полтавы), так как там жили его родственники.
Его отец Иван Степанович Сулема.
Пётр рано осиротел, он жил некоторое время при школе, затем обучался в Киевской коллегии. Служил канцеляристом в Главной войсковой канцелярии гетмана Войска Запорожского Ивана Мазепы, который в те время преданно служил российскому престолу.

В 1691 (1692) году подался в Запорожье (бежал в Запорожскую Сечь с важными бумагами из войсковой канцелярии), где стал войсковым писарем. Там он стал возмущать казаков против гетмана Войска Запорожского Ивана Мазепы.

23 апреля 1692 года в сопровождении отряда из 60 казаков выступил в Казикермень, где 26 мая, притязая на гетманские бразды правления, заключил Вечный мир от имени Войска Запорожского с Крымским ханством.

После этого  Пётр Иванович Иваненко (Сулема) поднял восстание против насилия со стороны Московии (в дальнейшем империи), а затем с казаками переехал из Казикермени в Перекоп.

В июле 1692 года был выбран своими сторонниками гетманом Войска Запорожского и начал с помощью Крымского ханства вести войну против гетмана Войска Запорожского Ивана Мазепы, находящегося на службе у российского царя Петра Первого. Это известные походы Петра Иваненко  1692, 1693, 1694 и 1696 годов.

Но поднять общее восстание казаков против экспансии Московского царства  гетман Петрик так и не смог, из-за малочисленности его войска, так как оно насчитывало около 500 казацких сабель, то есть всего лишь ПЯТЬ эскадронов. Потому Пётр Иваненко мог вести только локальные военные действия.

В ЭСБЕ сказано, что набрав до 500 сторонников против Мазепы, и подняв крымских татар, он двинулся на малороссийские города, но встречая сопротивление и в конце года был покинут казаками.

По данным Д. Н. Бантыш-Каменского и Н. И. Костомарова, Пётр Иваненко был якобы убит в феврале 1696 года.

Однако в некоторых исторических документах гетман Пётр Иваненко неоднократно упоминается как живший в Молдавии еще в 1708 — 1710 годах. 1696—1709 годах (с перерывами) — он был избран гетманом запорожских казаков в Едисанской орде, то есть ханской Украине (ныне это часть Украины и Приднестровья между Южным Бугом и Днестром), которая находилась под протекторатом Крымского ханства и со свой негласной столицей в молдавском городе Дубоссары.

     Именно в Ханскую Украину бежали от рабства, то есть от «ПАНЬЩИНЫ» жители Правобережной Украины, находящейся в составе Польского королевства, и туда же бежали и свободолюбивые жители Левобережья от пресловутого «КРЕПОСТНОГО ПРАВА», что активно распространяла на свои новые колонии Московская Россия.   

     Мне, как носителю славной казацкой фамилии «ИВАНЕНКО», очень хотелось бы знать  -  встречался ли гетман ханской Украины Пётр Иваненко с Иваном Мазепою (который, после 20-ти лет своей безупречной службы российской короне, в 1708 году вдруг переметнулся к королю Швеции Карлу ХII), когда после разгрома шведов под Полтавою в 1709 году Иван Мазепа сбежал в ту часть Молдавии, что относилась к Едисанской орде. Если да, то каким и о чем мог быть их диалог???
 
И о чем думал Ивана Мазепа, когда по личному приказу Петра I, российскими вояками были поголовно вырезаны все жители города Батурина, ныне Сумская область Украины (впрочем, как и жители многих сел на Полтавщине)???


              Гетманы Войска Запорожского:

1. Великое княжество Литовское  -

Дмитрий Вишневецкий, Евстафий Ружинский, Венжик Хмельницкий;

2. Речь Посполитая  -

Михаил Вишневецкий, Богдан Ружинский, Криштоф Косинский, Григорий Лобода, Матвей Шаула, Гнат Василевич, Тихон Байбуза, Фёдор Полоус, Семён Скалозуб, Самойло Кошка, Яков Неродич-Бородавка, Яков Острянин, Дмитрий Гуня, Карп Полтора-Кожуха, Максим Гулак, Богдан Хмельницкий, Юрий Хмельницкий, Иван Выговский, Юрий Хмельницкий (вторично), Павел Тетеря, Степан Опара, Пётр Дорошенко,
Михаил Ханенко, Остафий Гоголь, Степан Куницкий, Андрей Могила, Самойло Самусь, Филипп Орлик;

3. Московское царство /  Российская империя  -

Богдан Хмельницкий, Иван Выговский, Юрий Хмельницкий, Иван Брюховецкий, Степан Вдовиченко, Демьян Многогрешный, Иван Самойлович, Иван Мазепа, Иван Скоропадский, Павел Полуботок,
Даниил Апостол, Кирилл Разумовский;

4. Османская империя и Крымское ханство (ханская Украина) –

Пётр Дорошенко, Пётр Суховей, Юрий Хмельницкий, Георгий Дука,
Пётр Иваненко;

5. В изгнании –

Филипп Орлик, Иван Мазепа, Павел Скоропадский.