Знай, що тобі, аби прокинутись,
Треба ще глибше заснути.
Аби комусь довіритись,
Треба свій біль відчути.
Аби лишитись спогадом,
Варто усіх забути.
Аби прожити в радості,
Сумом душі торкнутись.
Так живемо у Всесвіті,
Мов новорічні пасма
Сивих ялиць, з небесними
Рисами над лататтям.
Тож прокидайся з ніжністю,
Тугою хоч світ скутий,
Але думки незвідані
Зможеш ти розгорнути.
Аби
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123032803166
Свидетельство о публикации №123032803166
Рецензии