У міксі старого й нового,
Немов у рaю,
Строкату вона тче долю,
Чужу та свою.
І в різних сегментах Всесвіту
Знаходить красу, і знов
Проголошує ясність кольору,
До найтонших ліній любов.
У міксі забутих істин,
Немов у пітьмі,
Вона запалює іскри в тобі й мені,
І до небокраю линуть
Її уста,
Мов піднебесна зграя,
Молитва тиха й проста.
Музеологиня. Нарис
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123032705628
Свидетельство о публикации №123032705628
Рецензии