Колами в'ються
Наші листи,
Наші далекі, забуті мости,
Беззаперечно
Не тре' нервувати.
Скільки ще буде
Цей біль мандрувати?
Певно, допоки
У гирлі вулкану
Дивне минуле
Зализує рани,
Все ж все минеться,
Із вірою в тишу,
Йде лиш туди,
Де всі квіти рясніші
За зорепади.
Такий собі гамір
В терції кожній,
У нотному стані.
Колами
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123032705535
Свидетельство о публикации №123032705535
Рецензии