Коли пишу вірші про світ природи,
Я розчиняюсь в небі голубім,
Стаю дощем і вітром в час негоди,
Травою на кургані степовім.
Джерельцем пробивають крізь каміння,
Схиляюсь колосом пшениці у полях,
Як квітка, гріюсь у снопах проміння,
Виблискую сліпучо у струмках.
Дивлюсь на землю барвами веселки,
Сумую в лузі, вію полином,
Ховаюсь від грози у закапелку,
Березою качаюсь за вікном.
То сяю місяцем, то променюсь зорею,
Життя свого листаю сторінки…
Я проживаю всі рядки душею,
Вкладаю в них і мрії і думки.
Розчиняюсь
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123032602640
Свидетельство о публикации №123032602640
Рецензии