Рятуй мене, поезiя!

Оригинал на украинском языке, ниже – авторский перевод на русский язык.

Рятуй мене, поезіє, п'янка та невагома,
Коли душа, стомившись, зачепила мілину,
Хиткою стала навіть непохитна аксіома
Та скроні засніжило у морозну сивину.

Поезіє, я весь перед тобою на долоні,
Тобі одній з довірою в зіниці зазирну,
Сторіччя караванами летять у пелотоні,
Лиш ти одна їх знаєш справжній сенс і таїну.

Рятуй мене, поезіє! Незримими стежками
Торуй душі свободу, у якій живеш сама,
І місячною голкою з небесними нитками
Латай душі проріхи, що накоїла зима.

Створи мене із крихіток та атомних дрібничок,
Склади мене нового та на щастя заримуй,
Позбав мене минулого з мішком ганебних звичок,
Колишнього мене, немов чернетку, ігноруй.

Рятуй мене катренів не написаних рядками,
Анапестом та ямбом намалюй моє буття,
І долю проведи мою квітучими садками
Крізь біль та каяття у нетілесне майбуття.

Рятуй мене, поезіє, молю, не від чужинців, –
Бо зовні взагалі не може бути ворогів,
Від власних лиш думок, що більше схожі на ординців,
Які душі окреслюють кайдани берегів.

Бо що у цьому світі хоч наблизитися в змозі
До вишнього, небесного, а значить, – до твого,
Рятуй мене, поезіє, бо я лиш у дорозі,
Від хибного вчорашнього, до справжнього, свого.

24 березня 2023 р. Кокіне.

В авторском переводе на русский язык:

Спасай меня, поэзия!

Спасай меня, поэзия, пьяняще-невесома,
Когда душа, устав, нашла забвения струну,
Ведь шаткой стала даже основная аксиома,
Виски мои заснежив в ледяную седину.

Поэзия, я весь перед тобою на ладони,
Тебе одной с доверием в зеницы загляну,
Столетья караванами несутся в пелотоне,
Лишь ты их знаешь смысл и даже тайны глубину.

Спасай меня, поэзия! Незримыми путями
Тори душе свободу ту, в какой живёшь сама,
И лунною иголкою небесными стежками
Латай души прорехи, что изранила зима.

Твори меня из крошек или атомных частичек,
Сложи меня иного и на счастье зарифмуй,
Лиши меня минувшего, позорных всех привычек,
Давнишнего меня, как черновик, утилизуй.

Спасай меня катренов не написанных строкАми,
Анапестом и ямбом начертай судьбу мою,
И долю проведи мою цветущими садами
Сквозь боль и покаяние до вечности в раю.

Спасай меня, поэзия, молю, не от чужбинцев,
Поскольку вообще вовне не может быть врагов, –
От собственных лишь мыслей, что похожи на ордынцев,
Душе предначертавших кандалы из берегов.

Что может в этом мире быть хотя бы на пороге,
К исконному, небесному, а значит, – к твоему?
Спасай меня, поэзия, ведь я ещё в дороге,
От ложного вчерашнего, к святому, своему.

24 марта 2023 г.