Вiтер у долонях

У моїх долонях – вітерець весняний!
Сів перепочити, дихає теплом.
Він сьогодні тихий і такий слухняний,
Мабуть, нагулявся добре за селом.

Пахне вітер степом, ясним первоцвітом,
Пахощами лісу, гілкою верби,
Різнобарвним рястом і жаданим літом,
Запахами неба й ранньої сівби.

І мені зробилось на душі спокійно,
Марилось, що в Літу канула війна…
Вітер вигнув спинку і злетів граційно,
Свиснув гомінливо, аж пішла луна.

Я стояла довго і дивилась в небо,
Бо навіяв вітер незліченно мрій.
Захотілось щемко в аромати степу,
Що живе з дитинства у душі моїй…


Рецензии
В моих ладонях ветерок весенний
Сел отдохнуть… заворожил теплом.
Он мне принес сто тысяч откровений,
Которые гуляли за селом.

Тот ветер степью пах и первоцветом,
Лесов впитал он клейкий аромат.
Я уловила в нем флюиды лета,
В нем флейты поднебесные журчат.

Ах, ветерок – моей душе утеха…
Поверилось, что сгинет вдруг война,
Исчезнут все препоны и помехи,
И я домой вернусь, как та весна.

Стояла долго я, смотрела в небо,
Вслед за вспорхнувшим легким ветерком.
Так захотелось в степь, где детства нега,
Там, где бродила в травах босиком…

Елена Куприянова 3   04.04.2023 12:47     Заявить о нарушении
Спасибо, Леночка.

Галина Чехута   04.04.2023 13:25   Заявить о нарушении