Владимир Свидзинский 1885-1941 Ой красно ты, яблон

Ой красно ты, яблонька,
Зацветала.
Ой сколько ж, зелёная,
Плодов созревало.
Была бы ты богата,
Да пришли девчата
И лакомки дети,
Раскидистые ветви
Понагибали,
Душистые яблоки
Пообрывали…

- Ой девчата, девчата,
Цветущие косы,
Нас ветра колыхали,
Увлажняли нас росы,
И нас солнце любило,
Наши лица румянило,
За нами глядело
Золотым оком
И еще наливало
Пресладким соком…

Теперь нашим ветвям тяжеленько,
Так вы нас поднимите легонько.
В церковь отнесите,
До святого дому,
Учините славу лету золотому.

В воскресенье ранехонько
Буйно пчелы летали,
Старенькому пасечнику-деду
Над ухом жужжали:
- Ой деда, наш деда,
Ты проспишь до обеда,
А мы до света встали,
Уже везде побывали:
Рассыпались мы по лугам
Пахучим,
Разлетались по лесам
Дремучим,
Погуляли мы и в поле,
И на луге,
Разбудили колокольчики
В овраге;
Лилию в дубраве
Всколыхнули,
С нее росу жемчужную
Отряхнули;
Мы в каждую ячею
Восковую
Доливали влагу
Медовую…

Так ты, дед, давай
Соты вынимай,
Отнеси в церковь, до святого дому,
Учини славу лету золотому.

То на Спаса раным-раненько
Не алые маки зацветали,
Наряжались люди хорошенько,
Кругом церковь обступали.
Выплывало солнце из-за сада,
Белу церковь румянило,
От престола, от святой глубины,
Выходило золотое кропило,
Святило
Яблоки румяные,
Венки цветущие,
Мед пахучий,
Зелье целебное,
Все, что земля богатая
На праздник даровала.
То на Спаса раным-раненько
Звонили колокола частенько:

- Ой слава, слава
Весеннему раю,
А еще больше слава
Щедрому урожаю!
Ой слава, слава
Жемчужному цвету,
А еще больше слава
Благоплодному лету.


Ой красно ти, яблунько,
Зацвітала.
Ой рясно ти, зеленая,
Плодів приношала.
Була б ти багата,
Та прийшли дівчата
І ласії діти,
Розхильчасті віти
Понагинали,
Запашні яблука
Пообривали…

— Ой дівчата, дівчата,
Уквітчані коси,
Нас вітри колихали,
Зволожали нас роси,
І нас сонце любило,
Наші личенька рум'янило,
Нас наглядало
Золотим оком
Ще й наливало
Солодким соком…

Тепер нашим вітам тяженько,
То ви нас здійміте легенько.
До церкви однесіте,
До святого дому,
Учиніте славу літу золотому.

У неділю ранесенько
Буйно пчоли вигравали,
Старенькому пасічнику-діду
Над ухом гучали:
— Ой діду, наш діду,
Ти проспиш до обіду,
А ми вдосвіта встали,
То вже скрізь побували:
Розсипались ми по луках
Цвітучих,
Розлітались по гаїнах
Дрімучих,
Погуляли ми і в полі,
І в лузі,
Побудили дзвіночки
В ярузі;
Сколихнули ми лелію
В діброві,
Отрусили з неї роси
Перлові;
Ми до кожної чарунки
Воскової
Доливали вологи
Медової…

То ти, діду, добре дбай,
Одного щільника виймай,
Однеси до церкви, до святого дому,
Учини славу літу золотому.

То на Спаса рано-пораненько
Не червоні маки зацвітали,
Зодягались люде хорошенько, К
олом церкву обступали.
Випливало сонце із-за саду,
Білу церкву рум'янило,
Від престолу, з глибини святої,
Виходжало золоте кропило,
Святило
Яблука рум'яні,
Вінки квітчані,
Меди пахучі,
Зілля цілюче,
Все, що земля багата
Дарувала до свята.
То на Спаса рано-пораненько
Гомоніли дзвони дрібненько:

— Ой слава, слава
Весняному раю,
А ще більша слава
Та щедрому врожаю!
Ой слава, слава
Жемчужному цвіту,
А ще більша слава
Та дорідному літу.