Не вистачае слiв

Не вистачає слів

Іде весна і оживає все,
Милує очі радісне цвітіння.
Природи гармонійної творіння
Надію на добро душі несе.

Рясніють луки барвами весни:
Чарує кольорів натхненна гама,
Дає наснагу дивна панорама
І витісняє з серця тінь війни.

Куди не глянеш - золоті дощі!
У пахощах природи все повітря!
Захоплює чаруюча палітра,
Відгукується щастям у душі.

Не вистачає милозвучних слів,
Щоб передати голос воскресіння,
Що викликає у душі прозріння,
Відлунює енергію віків…


Рецензии