Монахиня Александра Шилова

Из цикла "Портреты на стене"

Глубокое лицо, словно колодец,
Черты заткала древностью кора.
И чёрный куколь так сюда подходит,
Взгляд - свечечка из тёмного шатра.

Глаза таким лучатся мягким светом,
Что хочется придвинуться поближе.
Они - как будто сосны поздним летом -
И золотят, и поднимают выше.

Натружены, лежат спокойно руки.
Уста к молитве только лишь привычны.
Ни страстности, ни радости, ни муки -
Но Божий мир в душе её навечно.

Автоперевод с украинского сделан 25.03.2023

Оригінал: 

Глибоке, мов колодязь, це обличчя.
Заткала риси зморшками кора.
Сюди і правда чорний кукіль личить,
З-під нього погляд - свічечка з шатра.

Запалі очі дивляться так світло,
Що хочеться присунутись поближче.
Вони - немов соснове пізнє літо -
І золотять, і підіймають вище.

Натруджені, лежать спокійно руки.
Уста, що тільки до молитви звичні.
Ні пристрасті, ні радості, ні муки -
А Божий мир в душі її навічно.

Київ, квітень 1993